ІСТОРІЯ СЕЛИЩА

Селище Калинівка розташоване на рівнині, з півдня оточене лісовою смугою, зі сходу – степом.В далекому минулому на території селища було чотири великих озера. До революції ця земля належала монастирю Києво-Печерської Лаври.
В 1876-1877 рр. було створено станцію Васильків-1, яка територіально відносилась до с. Кожухівка.
1902-1903 рр. було побудовано шосейну дорогу до м. Василькова (8км). Кількість жителів на той час становила 29 чоловік (з них лише 12 грамотних).
У 1940р. кількість жителів станції збільшується за рахунок переселення сімей з хутора Каплиці, поскільки там розпочалось будівництво аеродрому.
В січні місяці 1958 року рішенням обласної ради на станції Васильків-1 створюється селищна рада і населений пункт, що одержав назву Калинівка – неподалеку ріс великий калиновий гай. А з 1968р. селище набуло статусу селища міського типу.
У роки Великої Вітчизняної війни сотні жителів нашого селища зі зброєю в руках стали на захист рідної землі від фашистських загарбників.
За участь у бойових діях 325 наших односельців нагороджено ордерами і медалями. Звільнене селище було 6 листопада 1943 року. Свято шанують у селищі воїнів односельців, які загинули під час Великої Вітчизняної війни. Їх імена викарбовані на стелі у парку вічної слави:
1. Степаненко Онуфрій Олексійович 1907р.
2. Федорченко Петро Порфирович 1922р.
3. Степаненко Семен Степанович 1910р.
4. Підберезкін Герасим Кирилович 1912р.
5. Козел Іван Андрійович 1914р.
6. Турчин Андрій Григорович 1908р.
7. Залюбовський Антон Іванович 1914р.
8. Пустовий Микола Тимофійович 1912р.
9. Стасюк Ігнат Калістратович 1921р.
10. Турчин Дмитро Ничипорович 1911р.
11. Турчин Іван Ничипорович 1913р.
12. Стасюк Іван Степанович
13. Стасюк Іван Іванович 1908р.
14. Гасюк Микола Іванович 1919р.
15. Гасюк Андрій Іванович 1921р.
16. Сиводід Олексій Якович 1918р.
17. Сиводід Павло Якович 1922р.
18. Шеденко Григорій Васильович 1922р.
19. Биковський Сергій Іванович 1924р.
20. Гермаш Степан Мифодійович 1911р.
Гордістю нашого селища було життя покійних учасників громадської та Великої Вітчизняної війни орденоносців Леніна Мочарського Андрія Андрійовича, Черепінського Автонома Григоровича.
Цікавим, сповнене глибокого змісту було життя Максимець Олександри Іларіонівни. 17-річною дівчиною вона вступила до партизанського загону. Про дії партизанського загону, в якому приймали участь подружжя Максимець розповідається в документальній книзі І.А. Ільїних «600 днів у боях і походах». Героїнею якої є Олександра Іларіонівна. За сторінками цієї книги створено кінофільм «Викликаю вогонь на себе».
Нині територія селища становить 828,5(га). Населення більш як 6000 осіб.
За 50 років з дня утворення селище зросло, як економічно так і духовно: дві середні школи, два дитячих садки, будинок побуту, медамбулаторія, будинок культури, будинок творчості, бібліотека, спортивна школа, музична школа, відділення зв’язку, дві церкви, парк вічної слави та парк відпочинку, три відділення банків. Також у селища є свій герб і свій прапор.